ЦЕНТР ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВИМ І ПРАВООХОРОНЦЯМ

Рустам ТАРАНЕНКО,

Юлія ТИТАРЕНКО

РОЗВИТОК РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ  У ВЕТЕРАНІВ, ВЕТЕРАНОК ТА ЇХ РОДИН

Методичні рекомендації для медичних працівників

Затверджено на засіданні

кафедри психології, соціології та педагогіки 

Донецького державного університету внутрішніх справ (протокол № 8 від 02.03.2026 р.)

Кропивницький 2026

УДК: 159.922:159.938

Т19

Розвиток резильєнтності у ветеранів, ветеранок та їх родин.                Методичні рекомендації для медичних працівників / Авт.-упоряд. Р. Тараненко,       Ю. Титаренко. Кропивницький: УІАТАП, 2026. 45 с. 

Науковий координатор видання:

Оперчук Н.І., генеральний директор 

ДУ «Кіровоградський обласний центр контролю 

та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України», кандидат медичних наук, магістр психології, заслужений лікар України 

Автори-упорядники:

Тараненко Рустам Костянтинович – президент Української асоціації арт-терапії, начальник Центру психологічної допомоги військовим і правоохоронцям асоціації, магістр у галузі охорони здоров’я, військовий психолог, клінічний психолог, психотерапевт, арттерапевт, фізичний терапевт, ерготерапевт, біолог, дійсний член Національної психологічної асоціації (Україна);

Титаренко Юлія Леонідівна – директор Українського інституту арт-терапії         й арт-педагогіки, заступниця начальника Центру психологічної допомоги військовим і правоохоронцям Української асоціації арт-терапії, магістр у галузях психології та освіти, клінічний психолог, нейропсихолог, арттерапевт, біолог, професійний член Української асоціації арт-терапії.

Рецензенти:

Гельбак А.М., завідувач кафедри психології, соціології та педагогіки Донецького державного університету внутрішніх справ, кандидат психологічних наук, доцент; Літівінов О.О., кандидат медичних наук, лікар-психіатр вищої категорії Медичного центру «Шанс».

Методичні рекомендації містять актуальну інформацію щодо питань резильєнтності, стресу та дистресового стану, діагностично-корекційного інструментарію, а також орієнтовну авторську програму розвитку резильєнтності у ветеранів, ветеранок та їх родин. Видання розраховане на медичних працівників, психологів та студентів цих спеціальностей.

 © Р. Тараненко, Ю. Титаренко, 2026 © НВЦ УІАТАП, 2026

ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………………         4

Резильєнтність: загальнотеоретичні аспекти……………………… 6

Стрес і дистресовий стан…………………………………………… 13

Психодіагностичний інструментарій……………………………… 15

Деякі засоби психологічної корекції………………………………. ³³

Орієнтовна програма розвитку резильєнтності у ветеранів,

ветеранок та їх родин……………………………………………….. 39

Список використаних і рекомендованих джерел…………………. 42

ПЕРЕДМОВА

Сучасні соціальні виклики, пов’язані з війною, поверненням військовослужбовців до повсякденного життя та необхідністю відновлення психологічного благополуччя, актуалізують питання розвитку резильєнтності у ветеранів, ветеранок та їхніх родин. Досвід бойових дій, тривале перебування у стресових умовах, зміни у життєвих ролях і соціальному середовищі можуть створювати значні труднощі як для самих ветеранів, ветеранок, так і для членів їхніх сімей (родин). У цих умовах важливого значення набуває формування внутрішніх і зовнішніх ресурсів, що допомагають ефективно долати життєві виклики, адаптуватися до змін та зберігати психологічну стійкість.

Резильєнтність розглядається як здатність людини та сімейної системи витримувати стресові події, відновлюватися після пережитих труднощів і продовжувати розвиток попри складні обставини. Підтримка та розвиток цієї здатності є важливим компонентом психологічної, соціальної та реабілітаційної роботи з ветеранами.

Методичні рекомендації спрямовані на надання практичних орієнтирів фахівцям, які працюють із ветеранами та їхніми родинами: медичним працівникам, а також психологам, фахівцям соціальної сфери, педагогам, працівникам ветеранських центрів та іншим спеціалістам допоміжних професій. Матеріали можуть бути корисними також для громадських організацій, що здійснюють підтримку ветеранської спільноти, а також для самих сімей військовослужбовців.

У рекомендаціях розкрито теоретичні засади резильєнтності, окреслено основні фактори, що сприяють її формуванню у ветеранів, ветеранок і членів їхніх сімей, а також запропоновано практичні методи, вправи та підходи, спрямовані на зміцнення психологічної стійкості, розвиток навичок саморегуляції, підтримку сімейних ресурсів і налагодження ефективної взаємодії в родині. Видання підготовлено для реалізації циклу тренінгів «Резильєнтність ветеранів, ветеранок та їх родин» (розробник і тренер – Р. Тараненко, ко-тренер – Ю. Титаренко) і в рамках меморандуму про співпрацю між Центром психологічної допомоги військовим і правоохоронцям Української асоціації арт-терапії й ДУ «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України»

Сподіваємося, що запропоновані матеріали стануть корисним інструментом у професійній діяльності фахівців і сприятимуть створенню системи підтримки, яка допоможе ветеранам, ветеранкам та їхнім родинам успішно адаптуватися до нових життєвих умов, зберігати внутрішню рівновагу та будувати перспективи подальшого розвитку.

РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Термін «резильєнс» (resilience), або психологічна стійкість, використовується вже протягом тривалого часу та в різні історичні періоди набував різних значень. Водночас як окремий психологічний феномен він почав активно досліджуватися лише у другій половині   ХХ століття. У світовій науковій літературі поняття «резильєнс» стало помітно поширюватися з 1970-х років (Bonanno & Diminich, 2013).

На сучасному етапі це поняття широко застосовується в психології, медицині, біології та соціальних науках.               Його використовують для опису того, як людина реагує на вплив екстремальних, небезпечних або тривалих стресових ситуацій.               У цьому контексті резильєнс розуміють як здатність особистості зберігати ефективне функціонування під час дії несприятливих факторів, а також відновлюватися після пережитих труднощів чи кризових подій.

Крім того, у сучасних дослідженнях резильєнс розглядається не лише як індивідуальна характеристика людини, а як багатокомпонентний процес, що формується під впливом особистісних ресурсів, соціального оточення, підтримки родини та суспільства. Саме тому розвиток резильєнтності є важливим напрямом психологічної допомоги людям, які пережили складний або травматичний досвід.

Американська психологічна асоціація (2023) дає наступне визначення: резильєнс – це процес і результат успішної адаптації людини до складних життєвих обставин, насамперед, через розумову, емоційну та поведінкову гнучкість, а також через пристосування до зовнішніх і внутрішніх вимог.

Резильєнтність – це розумова, фізична, емоційна та поведінкова здатність людини адаптуватися, відновлюватися і процвітати в ситуаціях ризику, викликів, небезпеки, складності та негараздів, а також вчитися і рости після невдач (О. Кокун та ін., 2022).

Психологічні аспекти резильєнтності:

Когнітивні процеси:

• гнучке мислення;
• позитивне переосмислення негативних подій; Ø здатність до саморефлексії та самоконтролю. Емоційна регуляція:
• контроль емоцій;
• здатність переживати негативні емоції без руйнівних наслідків;
• високий рівень емоційного інтелекту.

Особистісні риси:

• оптимізм, впевненість у собі;
• достатній рівень самооцінки;
• мотивація щодо досягнень і самореалізації.

Соціальні фактори:

• підтримка з боку сім’ї (родини), друзів, суспільства;
• наявність довірливих міжособистісних зв’язків;
• соціальні навички як інструменти стрес-менеджменту.

До індивідуальних якостей, за О. Макаровою та               П. Червоним (2023), що визначають вищу стійкість до стресу, належать:

• самооцінка (чим вона вища і чим сильніше людина відчуває цінність власного існування, тим легше вона протистоїть стресу);
• рівень суб’єктивного контролю (відображає ступінь самостійності, активності та незалежності у досягненні цілей, а також готовність відповідати за власні вчинки);
• особистісна тривожність (стала схильність бачити у багатьох ситуаціях загрозу та реагувати на них тривогою).

О. Кокун і Т. Мельничук (2023) вирізняють наступні чинники, що позитивно впливають на розвиток резильєнтності:

І. Індивідуальний рівень:

• позитивний копінг – це здатність людини долати складні життєві обставини, спрямовуючи свої зусилля на вирішення особистих і міжособистісних проблемних ситуацій, а також на зменшення або контроль рівня стресу чи конфлікту. Він охоплює активні та прагматичні дії, проблемно орієнтовані стратегії, а також духовні способи подолання труднощів;
• позитивні прагнення, що характеризуються станом енергійності, зацікавленості та життєвої активності. До них належать позитивні емоції, оптимістичне бачення майбутнього, почуття гумору (навіть під час життєвих випробувань), а також надія й здатність гнучко реагувати на зміни;
• позитивне мислення – спосіб обробки інформації та використання знань, що передбачає зміну ставлення до ситуації через когнітивну реструктуризацію та позитивне переосмислення. Воно включає пошук можливих рішень, гнучкість у мисленні, переоцінку обставин, зміну фокусу уваги, формування позитивних очікувань, оптимістичний світогляд і психологічну готовність до труднощів;
• реалізм – йдеться про здатність об’єктивно оцінювати ситуації та власні можливості, мати реалістичні очікування щодо подій і себе. Це також передбачає адекватну самооцінку й відчуття власної цінності, впевненість у собі, віру у власну ефективність, відчуття контролю над тим, що можна змінити, і прийняття того, що перебуває поза межами контролю;
• контроль поведінки – процес спостереження за власними емоціями та діями, їх оцінювання й коригування для досягнення поставлених цілей. Він пов’язаний із саморегуляцією, умінням керувати власною поведінкою та прагненням до особистісного розвитку;
• фізична підготовка – рівень фізичного стану людини, який дозволяє ефективно діяти та виконувати різні завдання у повсякденному житті;
• альтруїзм – щире прагнення піклуватися про інших і діяти на їхню користь без очікування винагороди чи особистої вигоди.

ІІ. Рівень сім’ї чи родини:

• емоційні зв’язки – теплі емоційні зв’язки  між членами сім’ї (родини), що проявляються у взаємній прихильності, спільному проведенні часу, відпочинку та дозвіллі;
• комунікація – процес обміну думками, почуттями та інформацією між членами сім’ї (родини), який сприяє вирішенню проблем і налагодженню гармонійних взаємин;
• підтримка – відчуття того, що в сім’ї чи родині можна розраховувати на допомогу та розуміння, яке може проявлятися в емоційній, матеріальній, практичній, інформаційній або духовній формі;
• близькість, що ґрунтуєтьсяна глибоких почуттях любові, довіри, емоційної прихильності та відданості між членами сім’ї (родини);
• виховання – сукупність батьківських умінь і підходів, спрямованих на турботу про дитину, її розвиток та формування особистості.

ІІІ. Командний (колективний) рівень:

• позитивний психологічний клімат – створення сприятливої атмосфери в колективі, що підтримує ефективну взаємодію між його членами, формує почуття гордості за спільну місію, сприяє розвитку лідерства, демонстрації позитивних зразків поведінки та впровадженню організаційних цінностей і політик;
• командна робота – узгоджена діяльність членів команди, що передбачає координацію їхніх дій, співпрацю та здатність гнучко реагувати на зміни під час виконання спільних завдань;
• згуртованість – рівень єдності команди, що проявляється у готовності її членів діяти спільно, підтримувати одне одного та зосереджуватися на досягненні поставленої мети.

ІV. Суспільний рівень:

• приналежність – відчуття залученості до спільноти та соціальної інтеграції, що проявляється через дружні стосунки, участь у духовних або релігійних організаціях, різноманітних церемоніях, громадських службах, освітніх установах та інших соціальних інституціях;
• згуртованість – сила зв’язків, що поєднують людей у межах спільноти, ґрунтуючись на спільних цінностях, взаємній підтримці та відчутті належності до групи;
• зв’язаність – це рівень і характер взаємозв’язків людини з іншими членами громади. Вона охоплює як соціальні контакти, так і відчуття належності до певного місця чи спільноти. До її складових належать прихильність, організаційна структура взаємодії, соціальні ролі, відповідальність і комунікація;
• колективна ефективність – уявлення членів групи щодо здатності ефективно взаємодіяти й об’єднувати зусилля для досягнення спільних результатів.

Біологічні аспекти резильєнтності:

Нейрофізіологічна основа:

• активація гіпокампу, префронтальної кори та мигдалика; Ø збалансована робота осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники; Ø регуляція рівня кортизолу.

Нейромедіатори: 

• серотонін – стабілізація настрою;
• дофамін – мотивація, задоволення;
• норадреналін – мобілізація енергії під час стресу.

Генетичні фактори:

• поліморфізми в генах, що кодують рецептори до серотоніну, дофаміну тощо;
• генетична схильність до стійкості або вразливості до стресу. Епігенетика:
• досвід дитинства (травми та підтримка) впливає на експресію генів;
• стрес чи турбота, змінюють активність генів, які регулюють емоції.

Темперамент і стресостійкість 

О. Макарова та П. Червоний у своїх дослідженнях зазначають, що темперамент розглядається як сукупність суттєвих психічних відмінностей між людьми, що проявляються у глибині, інтенсивності та стійкості емоцій, рівні емоційної чутливості, енергійності поведінки та сталих індивідуальних особливостях психіки. Саме він значною мірою визначає потенційний рівень резильєнтності особистості. Особливості темпераменту впливають на те, як людина реагує у стресових ситуаціях: слабка нервова система та низька рухливість можуть знижувати ефективність діяльності в екстремальних умовах. Результати сучасних наукових досліджень дали змогу встановити, які типи темпераменту пов’язані зі стресостійкістю, а які – не мають такого зв’язку. Звісно ж, у «чистому» вигляді типи темпераменту трапляються вкрай рідко.

Для холериків притаманні професії, пов’язані з активною взаємодією з людьми, де важливо вміти налагоджувати контакти та викликати симпатію. Вони погано сприймають одноманітну, монотонну роботу, швидко від неї виснажуються, а також відчувають труднощі з глибоким і тривалим опануванням матеріалу чи відточуванням навичок. Водночас висока стресостійкість дозволяє їм ефективно діяти в напружених умовах, зокрема працювати патрульними поліцейськими, оперативниками карного розшуку або успішно керувати структурними підрозділами.

Сангвініки вирізняються активністю, життєрадісністю та врівноваженістю. Вони мають високу працездатність, здатні тривалий час зосереджуватися на виконанні завдань і водночас легко переключаються між ними. Такі люди добре контролюють свої емоції, зазвичай налаштовані доброзичливо й оптимістично.               Їхня продуктивність залишається стабільною і майже не залежить від зовнішніх чи внутрішніх факторів, що дозволяє сангвінікам успішно працювати в професіях, пов’язаних із екстремальними умовами.

Меланхоліки, зазвичай, замкнені й легко сприймають самотність. Вони швидко виснажуються від спілкування, особливо з малознайомими людьми, і болісно реагують на невдачі. Часто обирають професії, що не потребують активної комунікації. Різні непередбачувані ситуації та зміни даються їм важко, а навіть незначний стрес може суттєво вплинути на їхню працездатність.

Флегматики вирізняються врівноваженістю та стійкістю нервової системи. Вони не поспішають із прийняттям рішень і найкраще почуваються в спокійній, стабільній атмосфері. Метушня та непередбачувані обставини швидко їх виснажують, тому їм близькі порядок і чітка організація. Водночас вони дуже працелюбні: можуть тривалий час зосереджено й якісно виконувати монотонні завдання, що потребують уважності й акуратності.

СТРЕС І ДИСТРЕСОВИЙ СТАН

Перші згадки про стрес можна знайти у працях Вільяма Джеймса, Вільгельма Вундта, Волтера Кеннона. Проте, засновником теорії стресу вважають канадського психофізіолога Ганс Сельє. У липні     1936 року в англійському журналі «Nature» було опубліковано його лист до редакції під назвою «Синдром, спричинений різними шкідливими агентами». У цій публікації він представив результати досліджень, що описували типові реакції організму на вплив різноманітних хвороботворних чинників.

Розрізняють такі основні типи стресу:

Еустрес – це природний, позитивний вид стресу, який сприяє підтриманню життєдіяльності організму та допомагає адаптуватися до змін (від англ. stress – тиск, напруження).

Дистрес – негативний, патологічний вид стресу, що супроводжується дискомфортними проявами та може виснажувати організм (від англ. distress – горе, страждання, нездужання, виснаження).

Стрес-фактор (стресоген, стресорний чинник, стресор) – це сильний за силою і тривалістю негативний вплив, який спричиняє стресовий стан та подальшу психоемоційну напруженість у людини.

Стресори бувають: 

• фізіологічні;
• психологічні.

Групи ризику:

• люди похилого та старечого віку;
• діти; 
• екстраверти; 
• невротики; 
• особи, що вживають психоактивні речовини; 
• люди, які мають генетичну схильність до стресу та ін.

Фази стресу:

1. Фаза тривоги – мобілізація організму під час зіткнення із загрозою. 
2. Фаза резистентності (опору) – за умови дії загрози, організм «чинить опір», адаптується до впливу стресорів. Однак, фізіологічні реакції виходять за межі норми, що робить його вразливішим до стресогенних чинників.
3. Фаза виснаження – організм не витримує подальшого впливу стресорів, що призводить до хвороб.

ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

Шкала резильєнтності Коннор-Девідсона – 10 

Ця шкала складається з 10 тверджень, відповіді на які даються за п’ятибальною шкалою Лайкерта (від «повністю правильно» – 0 до

«правильно майже у всіх випадках» – 4).

Інструкція: 

Вам пропонується оцінити себе за 10 твердженнями, обвівши кружечком відповідну цифру:

• 0 – повністю неправильно;
• 1 – зрідка правильно;
• 2 – правильно час від часу;
• 3 – часто правильно;
• 4 – правильно майже у всіх випадках.

Рівень резильєнтності:

• низький – 15 балів (0-20 %);
• нижчий за середній – 16-20 балів (21-40 %);
• середній – 21-25 балів (41-60 %);
• вищий за середній – 26-30 балів (61-80 %);
• високий – 31-40 балів (81-100 %).

Примітка: розробники шкали – Кетрін Коннор (Kathryn             M. Conner), психіатр, науковий співробітник Медичного центру при

Університеті     Дьюка     (штат     Кароліна)     і     Джонатан      Девідсон          

(Jonathan   R.T. Davidson),          почесний професор психіатрії та поведінкових наук того ж університету. Сфера наукових інтересів цих фахівців – стрес, ПТСР, тривожність та ін.

Дослідники К. Коннор і Дж. Девідсон започаткували підхід, у межах якого резильєнтність розглядається, як показник здатності людини ефективно долати стрес. Тлумачення цього поняття через призму стресостійкості демонструє їх спільний сенс – уміння особистості керувати силою власних емоційних реакцій в умовах складних обставин та відновлюватися після негативних життєвих подій (Л. Адаменко, 2021; Г. Радчук, В. Олексюк, А. Несух, 2025).

Тест на стресостійкість (за В. Розовим)

Інструкція. Необхідно відповісти на запитання, з огляду на те, наскільки ці твердження правильні для вас. Відповідати слід на всі пункти, навіть якщо це твердження вас узагалі не стосується.

Пропонуються наступні варіанти відповідей з відповідною кількістю балів:

• майже завжди – 1;
• часто – 2;
• іноді – 3;
• майже ніколи – 4; Ø ніколи – 5.

Опитувальник

1. Ви їсте, принаймні, одну гарячу страву на день?
2. Ви спите 7-8 годин, принаймні, чотири рази на тиждень?
3. Ви постійно відчуваєте любов інших і віддаєте свою любов у відповідь?
4. У межах 50 кілометрів у вас є хоча б одна людина, на яку ви можете покластися?
5. Ви працюєте до поту хоча б два рази на тиждень?
6. Ви палите менше половини пачки сигарет на день?
7. За тиждень ви споживаєте не більше п’яти чарок алкогольних напоїв?
8. Ваша вага відповідає вашому зросту?
9. Ваш дохід цілком задовольняє ваші основні потреби?
10. Вас підтримує ваша віра?
11. Ви регулярно займаєтеся суспільною діяльністю?
12. У вас багато друзів і знайомих?
13. У вас є один чи двоє друзів, яким ви цілком довіряєте?
14. Ви здорові?
15. Ви можете відкрито заявити про свої почуття, коли ви злі чи стурбовані чим-небудь?
16. Ви регулярно обговорюєте з людьми, з якими живете, ваші домашні проблеми?
17. Ви робите щось жартома хоча б раз на тиждень?
18. Ви можете організувати ваш час ефективно?
19. За день ви споживаєте не більше трьох чашок кави, інших напоїв, які містять кофеїн?
20. У вас є небагато часу для себе протягом кожного дня? Ключ:
    1. 0 20 балів: висока стійкість до стресових ситуацій і впливу стресу.
    1. 20-50 балів: середній рівень стресостійкості.
    1. 50 балів: низький рівень стресостійкості. Ви дуже вразливі для стресу.

Тест «Самооцінка психологічної адаптивності»

Стресостійкість особистості прямо пов’язана з умінням людини пристосовуватися до життя і гнучко реагувати на зміни життєвих обставин. Знижений адаптаційний потенціал є психологічним чинником, що зумовлює виникнення стресу й загострення кризових переживань.

                         Інструкція до тесту                          

Якщо ви безумовно погоджуєтеся із твердженням, слід обрати відповідь «так», якщо не згодні – відповідь «ні». 

 Тестовий матеріал 

Група А 

1. Я часто відчуваю потребу в нових враженнях. 
2. Мені подобається робота, яка вимагає швидкого і частого переключення з однієї операції на іншу, з однієї справи на іншу. 
3. Я можу швидко перейти від відпочинку до інтенсивної діяльності. 
4. Я швидко сходжуся з новими людьми. 
5. Я швидко засинаю і прокидаюсь. 
6. Я швидко адаптуюся до нової обстановки, включаюсь у нову для себе справу. 
7. Мені подобається, коли на роботі з’являються нові люди. 
8. Я люблю бувати в новому для себе товаристві. 
9. Мені доводиться чути від інших людей і друзів, що я людина дуже активна і рухлива. 
10. Новий для мене навчальний матеріал я звичайно запам’ятовую дуже швидко, хоч іноді здатний(-на) так само швидко його забути. 

 Група Б 

1. Я не люблю нових знайомств. 
2. Мені важко відмовитися від переконання, до якого я колись прийшов(-ла), хоч є багато переконливих доказів, що його спростовують. 
3. Нові навички в якійсь діяльності, нові звички формуються в мене повільно, але засвоюються дуже міцно. 
4. Мене іноді називають флегматичним(-ою) (чи докоряють через повільність). 
5. Я не люблю рухливих ігор. 

 Обробка результатів тесту 

Спочатку  потрібно  підрахувати суму позитивних відповідей на твердження групи А (з 1-го по 10-те). Далі аналогічним чином слід визначити суму позитивних відповідей на твердження групи Б               (з 11-го по 15-те). І, нарешті, від першої суми віднімаємо другу. Отримана різниця власне характеризує рівень адаптивності і психологічної гнучкості особистості в процесі діяльності.

Ключ:

• 8-10 балів: високий рівень.
  • 5-7 балів: середній рівень.
  • менше  4 балів – низький рівень.

Шкала самооцінки проявів посттравматичного стресового розладу (методика PCL-5)

Нижче вказані реакції, які іноді бувають після травматичного досвіду. Уважно прочитайте кожен пункт та виберіть відповідь, яка відображає, наскільки сильно вас турбувала зазначена проблема протягом останнього місяця. Варіанти відповідей та кількість балів: зовсім ні – 0, трохи – 1, помірно – 2, відчутно – 3, дуже – 4.

1. Думки та спогади, що повторюються і турбують, або нав’язливі картини стресового досвіду з минулого?
2. Повторювані, хвилюючі сновидіння про стресовий досвід?
3. Раптове відчуття ніби стресовий досвід знову трапляється (переживаєте ситуацію знову)?
4. Відчуття пригнічення, смутку, коли щось нагадувало вам стресову ситуацію з минулого?
5. Сильні фізичні реакції, коли щось нагадувало про стресовий досвід (наприклад, серцебиття, ускладнене дихання, пітливість)?
6. Уникання думок або розмов про стресову ситуацію у минулому або уникання почуттів, пов’язаних з цією ситуацією?
7. Уникання певної діяльності або ситуацій, тому що вони нагадують вам стресову ситуацію з минулого?
8. Труднощі з пригадуванням важливих моментів стресового досвіду з минулого?
9. Сильні негативні переконання про себе, інших людей або навколишній світ (наприклад, «я поганий», «зі мною щось дуже не так», «нікому не можна довіряти», «світ – небезпечне місце»)?
10. Звинувачення себе або інших на рахунок стресового досвіду, або того, що сталося після нього?
11. Сильні негативні емоції, такі як страх, жах, злість, почуття провини або сором?
12. Втрата інтересу до тієї активності (діяльності), яка раніше приносила задоволення?
13. Відчуття віддаленості або відокремленості від інших?
14. Проблеми у переживанні позитивних емоцій (наприклад, незмога відчувати радість або любов до близької людини)?
15. Роздратування, спалахи гніву, агресивна поведінка?
16. Ризикова поведінка, яка може зашкодити?
17. Перебування «на взводі» або «на сторожі»?
18. Відчуття постійної напруги?
19. Труднощі із зосередженістю?
20. Проблеми із засинанням або нічні прокидання? Інтерпретація PCL-5

Опитувальник PCL-5 складається із 20 запитань, кожне з яких оцінюється від 0 до 4 балів в залежності від вираженості симптому. Цей опитувальник зазвичай використовується для скринінгу ПТСР. Запитання по цій шкалі відображають відповідні кластери симптомів ПТСР згідно із класифікацією DSM-5:

Критерій А – опис травматичної події.

Критерій В, симптоми інтрузії – від 1 по 5-те запитання.

Критерій C, симптоми уникнення – 6 та 7 запитання.

Критерій D, негативні думки та емоцій – від 8 по 14 запитання.

Критерій Е, симптоми надмірної реактивності – від 15 по 20 запитання.

Мінімально можливий бал – 0, максимально можливий – 80. Для діагнозу ПТСР наявність експозиції до травматичної події є обов’язковою.

Дані PCL-5 показують, що 5 балів – мінімальний поріг для визначення того, чи є динаміка в терапії, а 10 балів – мінімальний поріг для визначення того, чи є поліпшення клінічно значущим.

Скринінг на ПТСР вважається позитивним, за умови якщо кількість балів перевищує 33.

Примітка: також, для визначення ознак ПТСР, зокрема, використовують методики PCL-M і PCL-C.

Методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» (за Ю. Альошиною, Л. Гозманом)

Методика представляє собою тест-опитувальник, який містить опис 32 ситуацій подружньої взаємодії, які носять конфліктний характер.

Як відповідь респондентам пропонується шкала можливих реакцій на певну ситуацію, в яку закладено дві ознаки: активність чи пасивність реакції та згоду або незгоду з партнером/партнеркою (стороною в конфлікті). Де лівий полюс шкали – активне вираження незгоди, а правий – активне вираження згоди. Розподілам шкали приписуються значення в балах відповідно від -2 до +2.

Шкала відповідей:

• -2: категорично не згодна (не згодний) з тим, що він (вона) робить і говорить у даній ситуації; активно висловлюю незгоду і наполягаю на своєму;
• -1: не згодна (не згодний) з тим, що він (вона) робить і говорить у цій ситуації, демонструю своє невдоволення, але уникаю обговорення;
• 0: нічого не задумую, не висловлюю своє ставлення, чекаю подальшого розвитку подій;
• 1: загалом згодний (а) з тим, що говорить він (вона), але не вважаю за необхідне висловлювати своє ставлення;
• 2: повністю згодний (а) з тим, що він (вона) робить і говорить у цій ситуації, активно підтримую його (її) і схвалюю.

Тестовий матеріал для чоловіків (жінок)

1. Ви запросили своїх родичів у гості. Дружина (чоловік), знаючи про це, несподівано пізно повернулася (повернувся) додому. Вас це засмутило і після того як гості пішли, ви висловлюєте дружині (чоловікові) своє засмучення, а вона (він) не може зрозуміти причини невдоволення. Ви …
2. Дружина (чоловік) давно обіцяла (обіцяв) зробити дещо по будинку і знову нічого не зробила (не зробила). Ви …
3. Ви довго стояли в черзі в магазині. Продавчиня весь час відволікалася, грубила покупцям. Коли підійшла ваша черга, дружина (чоловік) на вашу думку, занадто різко стала (став) говорити з нею. Ви неприємно здивовані її тоном. Ви …
4. Вже пізно, дитині пора лягати спати, але їй не хочеться, а дружина (чоловік) все-таки намагається відправити дитину в ліжко. Ви втручаєтеся і дозволяєте дитині пограти ще, кажучи, що завтра вихідний. Дружина (чоловік) наполягає на своєму. Ви …
5. Ви домовилися вихідний провести вдома. Але несподівано вам зателефонували батьки і покликали до себе. Ви відразу ж стали збиратися. Дружина (чоловік) залишилася (залишився) незадоволена тим, що порушилися ваші спільні плани. Ви …
6. У дружини (чоловіка) поганий настрій. Ви здогадуєтеся, що у неї (нього) неприємності на роботі, хоча вона (він) нічого не говорить. Ви намагаєтеся вивести її (його) на розмову, але вона (він) уникає бесіди. Ви …
7. Ви з дружиною (чоловіком) запрошені на день народження друга, грошей на подарунок недостатньо. Вам здається, що саме дружина (чоловік) в цьому місяці витратила надто багато грошей.       

Ви …

• Ваш друг ділиться з вами і вашою дружиною (чоловіком) своїми проблемами і переживаннями. Одне із зауважень вашої (вашого) дружини (чоловіка), на вашу думку, випадає із загального тону розмови і є образливим для співрозмовника (співрозмовниці). Ви

…

• Вам обом треба затриматися на роботі, і нікому побути з дитиною. Ви вважаєте, що ваші справи важливіші, і дружина (чоловік) повинна (повинен) зробити це, але вона (він) не погоджується. Ви …
• Ви почали ремонт квартири. Несподівано виявилося, що ця затія обійдеться дорожче, ніж ви припускали. Дружина (чоловік) із самого початку скептично ставилася (ставився) до ваших планів, а тепер дуже сердита (сердитий) на вас за непередбачені витрати. Ви …
• У Вас є улюблене заняття, дружина (чоловік) радить долучити до цього дитину. Ви ж вважаєте, що дитина буде вам заважати, а дружина (чоловік) продовжує наполягати на своєму. Ви …
• Ви збираєтеся піти з дому у справах, а дружина (чоловік) хоче з           вами          поговорити        і        незадоволена    (незадоволений),       що           ви відмовляєтеся затриматися хоча б на кілька хвилин. Ви …
• З юності у вас залишилося безліч друзів-жінок (чоловіків). Ви з задоволенням спілкуєтеся з ними, вони заходять до вас у гості.              

У дружини (чоловіка) ці візити викликають невдоволення. Ви …

1. Ви зайшли до дружини (чоловіка) на роботу. Її (його) не виявилося на місці, і, поки ви її (його) чекали, вам явно вдалося завоювати симпатії її (його) колег-жінок (чоловіків). Вас здивувала негативна реакція дружини (чоловіка). Ви …
2. Вам здається, що дружина (чоловік) періодично не на те витрачає гроші, ось вона (він) купила (купив) непотрібну, на ваш погляд, річ, але дружина (чоловік) вважає, що вона потрібна для дому. Ви …
3. Ви просите дружину (чоловіка) допомогти дитині виконати домашнє завдання, бо самі гірше знайомі з цим предметом, а вона (він) продовжує займатися своєю справою і відсилає дитину до вас, кажучи, що їй (йому) ніколи. Ви …
4. Останнім часом на роботі ви багато спілкуєтеся з однією (одним) з ваших співробітниць (співробітників). Ви часто телефонуєте один одному, згадуєте про неї (нього) в розмовах з дружиною (чоловіком). Їй (йому) це явно неприємно. Ви …
5. Ви випадково зустрілися зі своїм старим приятелем (подругою), розговорилися з ним (нею), і він (вона) умовив (умовила) вас зайти до нього (неї) додому. Ви пробули з ним (нею) увесь вечір і пізно повернулися додому. Дружина (чоловік) турбувалася (турбувався) і, коли ви повернулися, висловила (висловив) вам своє невдоволення. Ви …
6. За кілька днів до зарплати знову виникла розмова про те, що грошей не вистачає. Дружина (чоловік) вважає, що ви недостатньо робите для забезпечення сім’ї. Ви …
7. Ви провели вечір з новими друзями, які подобаються дружині (чоловіку), але вам не дуже симпатичні. На вашу думку, з ними було нуднувато, але ви намагалися цього не показувати. По дорозі додому дружина (чоловік) несподівано висловила (висловив) своє невдоволення тим, як ви поводилися з її (його) друзями. Ви …
8. Ваша (ваш) дружина (чоловік) збирається до своїх старих друзів у гості. Вам хотілося б піти з нею (ним), але вона (він) не пропонує цього. Ви …
9. У Вас є улюблене захоплення, якому ви приділяєте вільний час, дружина (чоловік) не розділяє цього інтересу, навіть висловлює відкрите невдоволення. Ви …
10. Дружина (чоловік) покарала (покарав) дитину, але вам здається, що провина не настільки серйозна, і ви починаєте грати з дитиною. Дружина (чоловік) незадоволена цим. Ви …
11. На виїзді вас познайомили з привабливим чоловіком (жінкою). Ваша (ваш) дружина (чоловік) протягом усього вечора сиділа (сидів) поруч з ним (нею), танцювала (танцював) тільки з ним (нею) і про щось жваво розмовляла (розмовляв). Вас це зачепило. Ви …
12. Ви збираєтеся провести неділю вдома, але виявляється, що дружина (чоловік) обіцяла (обіцяв) друзям відвідати їх. Вам дуже не хочеться йти. Ви …
13. Ви розповіли другу (подрузі) про ваші сімейні проблеми, дружина (чоловік) дізналася (дізнався) про це і була (був) дуже незадоволена (незадоволений), оскільки вважає, що не варто розповідати всім і кожному про подібні речі. Ви …
14. Дружина (чоловік) давно просила (просив) вас полагодити праску. Сьогодні вона (він) хотіла (хотів) нею скористатися, але праска виявилася зламаною. Вона (він) висловила вам своє невдоволення, незважаючи на те, що знає, що вам було ніколи. Ви …
15. Знайома (знайомий) вашої сім’ї вже не вперше підвела (підвів) вас, і ви вважаєте, що їй (йому) необхідно висловити своє невдоволення відкрито. Дружина (чоловік) каже, що не варто надавати цьому великого значення. Ви …
16. У вас поганий настрій, і вам хочеться поговорити з дружиною (чоловіком) та поділитися своїми переживаннями і сумнівами з нею (ним), але вона (він) не помічає вашого стану та відповідає, що поговорити можна пізніше, а зараз їй (йому) ніколи. Ви …
17. Приятелька (друг) дружини (чоловіка) зателефонувала (зателефонував) і попросила (попросив) вас передати дружині (чоловіку) дещо, як тільки та (той) повернеться додому. У вас було багато справ, і ви згадали про це тільки пізно ввечері. Дружина (чоловік) була (був) дуже незадоволена (незадоволений) і різко сказала (сказав), що ваша необов’язковість ставить її (його) в незручне становище вже не в перший раз. Ви …
18. Увечері ви збираєтеся разом з дружиною (чоловіком) дивитися телевізор, проте ваші інтереси не перетинаються – вам хочеться дивитися різні передачі. Кожен із вас наполягає на своєму.   

Ви …

• Ви обговорюєте плани спільного відпочинку з друзями, і дружина (чоловік) несподівано починає різко виступати проти         будь-якої вашої пропозиції. Ви …

8 сфер, в яких найчастіше відбуваються сутички:

• Проблеми відносин з родичами і друзями: 1, 5, 8, 20;
• Питання, пов’язані з вихованням дітей: 4, 11, 16, 23;
• Прояв прагнення до автономії: 6, 18, 21, 22;
• Порушення рольових очікувань: 2, 12, 27, 29;
• Неузгодженість норм поведінки: 3, 26, 28, 30
• Прояв домінування одним із подружжя: 9, 25, 31, 32;
• Прояв ревнощів: 13, 14, 17, 24;
• Розбіжності у ставленні до грошей: 7, 10, 15,19.

Крім того, ситуації можуть бути розділені на дві групи щодо «винуватості в конфлікті». Слово «провина» взято в лапки, тому що йдеться не про реальну провинну (яку часто взагалі важко виявити), а про привід до сварки:

• у ситуаціях № 4, 5, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 18, 19, 22, 23, 26, 27, 31 більшою мірою у виникненні конфлікту “винен/винний” респондентка (респондент);
• у ситуаціях № 1, 2, 3, 6, 7, 8, 12, 15, 16, 20, 21, 24, 25, 28, 29,

32 такий привід дав чоловік (дружина).

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Результати         досліджень        отримують        шляхом     розрахунку загального значення (середнє арифметичне по кожному блоку).

Значення індексів змінюються від -2 до 2. Негативне значення індексу говорить про негативну реакцію респондента в конфліктних ситуаціях, позитивне – про позитивні реакції. Значення, близькі             до 1 (або до -1) підкреслюють пасивний характер поведінки при сімейних непорозуміннях, а близькі до 2 (або до -2) говорять про активну позицію в даній ситуації.

Отримані результати дають можливість говорити і про загальний рівень конфліктності в парі. Чим ближче значення загального індексу до -2, тим більше конфліктний характер носить взаємодія подружжя.

Госпітальна шкала тривоги і депресії (The Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS)

Госпітальна шкала тривоги і депресії (The Hospital Anxiety and

Depression Scale, HADS) є визнаним інструментом самооцінки.      Такий тест клієнт (клієнтка), пацієнт (пацієнтка) може заповнити самостійно, перед відвідуванням лікаря. Шкала була розроблена у    1983 році (автори Zigmond A.S. і Snaith R.P.) для визначення й оцінки тяжкості симптомів депресії та тривоги в умовах загальномедичної практики. Переваги шкали HADS полягають у простоті застосування й обробки, що дозволяє рекомендувати її для первинного виявлення (скринінгу) тривоги та депресії.

Інструкція: не звертайте уваги на цифри і літери, розташовані у лівій частині опитувальника. Прочитайте уважно кожне твердження та обведіть чи підкресліть відповідну цифру зліва біля варіанта відповіді, яка найбільше відповідає тому, як ви себе почували протягом минулого тижня. Не роздумуйте занадто довго над кожним твердженням. Відповідь, яка першою спадає вам на думку, завжди буде найбільш правильною. Час заповнення – 20-30 хв.

Т 1. Я відчуваю напруженість, мені не по собі:

3 – постійно;

2 – часто; 

1 – час від часу, іноді; 0 – зовсім не відчуваю.

Д 2. Те, що раніше приносило мені велике задоволення, і зараз викликає у мене таке ж почуття:

• – звісно це так;
• – мабуть, це так;
• – лише в дуже незначною мірою це так; 3 – це зовсім не так.

Т 3. Я відчуваю страх, здається, ніби щось жахливе може ось-ось статися:

• – безумовно це так, і страх дуже сильний;

2 – це так, але страх не дуже значний; 1 – іноді, але це мене не турбує; 0 – зовсім не відчуваю.

Д 4. Я можу розсміятися і побачити в тій чи іншій події щось смішне:

• – звісно це так;
• – мабуть, це так;
• – це так лише незначною мірою; 3 – зовсім не можу.

Т 5.  Неспокійні думки крутяться у мене в голові:

• – постійно;

2 – велику частину часу;

1 – час від часу, але не дуже часто; 0 – тільки іноді.

Д 6. Я відчуваю бадьорість:

3 – зовсім не відчуваю;

2 – дуже рідко;

1 – іноді;

0 – практично постійно.

Т 7. Я легко можу присісти та розслабитися:

• – звісно це так;
• – напевно це так;
• – лише зрідка;
• – зовсім не можу.

Д 8. Мені здається, що я почав/почала робити все дуже повільно:

3 – практично увесь час;

2 – часто;

1 – іноді;

0 – ніколи.

Т 9. Я відчуваю внутрішнє напруження чи тремтіння:

• – зовсім не відчуваю;
• – іноді;
• – часто;
• – дуже часто.

Д 10. Я не слідкую за своєю зовнішністю:

3 – безумовно це так;

2 – я не приділяю цьому достатньо уваги;

1 – може бути, я почав/почала приділяти цьому менше часу; 0 – я слідкую за собою так само, як і раніше.

Т 11. Я непосидючий/непосидюча і мені постійно треба рухатися:

3 – безумовно це так;

2 – напевно, це так;

1 – лише в деякій мірі це так;

0 – зовсім не відчуваю.

Д 12. Я вважаю, що мої справи (заняття, захоплення) можуть дати мені відчуття задоволення:

• – точно так, як і зазвичай.
• – так, але не таке виражене, як раніше; 2 – значно менше, ніж зазвичай; 3 – зовсім так не вважаю.

Т 13. У мене буває раптове відчуття паніки:

3 – дуже часто;

2 – досить часто; 1 – не дуже часто; 0 – зовсім не буває.

Д 14. Я можу отримати задоволення від гарної книги, радіо- чи телепередачі (кінофільму):

• – часто;
• – іноді;
• – рідко;
• – дуже рідко.

«Ключ»

• Субшкала Т – «тривога»: непарні пункти 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13.
• Субшкала Д – «депресія»: парні пункти 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14.

Обробка результатів

Якщо клієнт (клієнтка) пропустив (пропустила) окремі пункти чи перервав (перервала) заповнення шкали на значний термін (кілька годин) або не вклався у відведений час, рекомендується провести повторне тестування з використанням нового бланку.

Шкала складається з 14 тверджень, які поділяються на дві шкали:

«тривога» (непарні пункти – 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13) і «депресія»               (парні пункти – 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14). Кожному твердженню відповідають чотири варіанти відповіді, що відображають градації вираженості ознаки і кодуються за наростанням тяжкості симптому від      0  (відсутність) до 3 (максимальний прояв). Обробка результатів полягає в підрахунку сумарного показника за кожною шкалою. 

Інтерпретація результатів за балами

• 0-7 – норма (відсутність достовірно виражених симптомів тривоги/депресії);
• 8-10 – субклінічно виражена тривога/депресія;
• 11 і більше – клінічно виражена тривога/депресія.

Примітка. Психодіагностичний інструментарій, спрямований на визначення стресостійкості, ознак підвищеної тривожності та депресивних проявів, конфліктності та конфліктогенності, є значно ширшим за наведені в методичних рекомендаціях методики, техніки і тести. Однак варто пам’ятати, що фаховою психологічною діагностикою мають займатися кваліфіковані спеціалісти – психологи

(зокрема, клінічні), психотерапевти, лікарі-психологи.

ДЕЯКІ ЗАСОБИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

Діагностично-терапевтична арттехніка «Я як будинок» (автор – Рустам Тараненко)

Призначення: діагностика актуального емоційного стану,  психологічної ресурсності; робота з питаннями самооцінки і самоцінності, резильєнтності, соціальної підтримки тощо.  

Вікова категорія: 12+

Обладнання: папір (формати А3, А4, А5), олівці, фарби і пензлики, фломастери, пастелі. Час виконання: до 30 хв Етапи виконання:

І. Налаштування (2-3 хв):

• зайняти зручне положення, очі краще заплющити;
• уявити образ будинку, з яким клієнт/клієнтка може себе порівняти.

ІІ. Творчий етап (10-15 хв):

• обрати зручний формат паперу;
• максимально детально зобразити будинок, який вдалося

візуалізувати;

• зобразити простір навколо будинку, умови довкілля, хто (що) знаходиться поряд або на деякій відстані.

ІІІ. Вербалізація (10 хв):

Клієнт/клієнтка відповідає на питання:

• Як швидко вдалося візуалізувати запропонований образ?
• Що знаходилось навколо будинку?
• Яке відчуття викликає споглядання свого продукту творчості?
• З яких матеріалів фундамент (якщо є), стіни, вікна, двері, дах будинку? Про що це для особи, яка малювала?
• Чи є замок на дверях, грати (металеві жалюзі) на вікнах? Про що це для клієнта/клієнтки?
• Чи надійний цей будинок і які функції він виконує

(перерахувати в певній ієрархії)?

• Кому можна бувати в цьому будинку і кому заборонено тут бути?
• Що б хотілося домалювати для оптимізації, надійності образу будинка і про що це для клієнта/клієнтки?

IV. Завершальний етап (до 10 хв) за потреби доповнити малюнок. 

Відповіді на питання:

• Чому саме виникло бажання внести зміни до зображення?
• Чи задовольняє, після доповнення, створений малюнок?
• Як     може         клієнт/клієнтка          охарактеризувати свій психоемоційний стан на тут і зараз?
• На які думки, плани наштовхнув творчий процес?

Техніка «Ресурсна тріада» (автори – Ю. Титаренко, Р. Тараненко)

Призначення: робота з розумінням власних внутрішніх і зовнішніх ресурсів та бачення потенційних джерел можливостей для виходу зі скрутних життєвих обставин; пошук шляхів оптимізації взаємодії, досягнення спільних результатів у сім’ї (родині), колективі.

Вікова категорія: 12+

Обладнання: бланк формату А4 з зображеними колами, ручки, олівці.

Час виконання: до 20 хв.

Етапи роботи:

1. Заповнення бланку:

• коло № 1 – вписати всі можливі внутрішні ресурси;
• коло № 2 – ресурси, що можна отримати ззовні;
• коло № 3 – додаткові потенційні можливості, які потрібні для вирішення ситуації (що іще потрібно віднайти, зробити?).

2. Вербалізація (дати відповіді на запитання):

• Яке з кіл було найлегше заповнювати та яке найважче? Чому?
• Які ресурси превалюють серед зазначених?
• Які дії найближчим часом (упродовж 1-2 тижнів) має виконати клієнт/клієнтка для вирішення проблемної ситуації? Записати план таких заходів і максимально реалізувати в зазначені терміни.      

Пізніше – перехід до планування на місяць.

Примітки: 

а) техніку можна використовувати під час роботи з подружніми парами. У цьому випадку вони можуть працювати спочатку з окремими аркушами, а потім – спільно заповнити один бланк, домовившись у процесі виконання роботи (тривалість 30-40 хв);

б) робота з технікою дозволяє пропрацювати ситуації, віднайти можливості вирішення для оптимізації процесів в команді/підрозділі (тривалість виконання – 50-60 хв).

Способи розслаблення та налаштування на альфа-ритм

Використовуйте будь-який вподобаний вами прийом занурення в альфа-хвилі, коли потрібно зняти втому та нервове напруження, розслабитися і підбадьоритися, позбутися тривоги та дискомфорту, зосередитися і відключитися від проблем. 

1. Ідеальні умови. Опустіть повіки, прикривши очі долонями на кілька хвилин, та уявіть сонячний пейзаж. Тепло і темрява – ідеальні умови, щоб викликати альфа-стан.
2. Розслаблення. З’єднайте пальці рук перед грудьми – великий до великого і т. д., при цьому не доторкаючись долонями одна до одної. Заплющіть очі, глибоко дихайте і думайте про щось приємне.
3. Перехід в альфа-ритм. Пильно дивіться на блискучий предмет (годинник, металева або кришталева куля, дорогоцінний камінь у персні), поки очі не почнуть заплющуватися: мозок автоматично перейде в альфа-ритм.
4. Ритм диктує серце. Заплющивши очі, спробуйте нав’язати нервовій системі заспокійливий альфа-ритм, приклавши вказівний і середній пальці до скроневої артерії. Відчувши розмірені удари, вважайте їх ритмом, який диктує серце. 
5. Мовна гімнастика. Заплющіть очі, розслабтесь, дихайте повільно і глибоко, на вдиху піднімайте кінчик язика до піднебіння, на видиху – опускайте його. Виконуйте вправу протягом двох-трьох хвилин. 
6. Альфа-ефект. Сидячи опустіть голову, округліть спину, покладіть руки на коліна і зіпріться на них. М’язи шиї та плечового пояса розслабляться, думки проясняться, настрій покращиться.
7. Працюємо животом. Опустіть голову, заплющіть очі, сконцентруйте увагу на пупкові (грудна клітина нерухома). На вдих випніть живіт, на видих – втягніть його. Так дихайте дві-три хвилини.

Вправи на розслаблення м’язів при стресових станах для дітей (за програмою HEART – Healing and Education through the Arts)

Підготовчий етап. Знайдіть спокійне місце, де нічого не відволікатиме. Якщо ви виконуєте ці вправи з дитиною чи групою дітей, то переконайтеся, що ваші вказівки є зрозумілими та цікавими. Вам не потрібно виконувати всі вправи. Стежте за тим, як довго діти не втрачають інтерес, і спробуйте повторити знову через деякий час. Вправа «Лимон»

• Потягніться до дерева і зірвіть по лимону кожною рукою.
• Міцно стисніть лимони, щоб вичавити з них увесь сік – тисніть, тисніть, тисніть.
• Киньте лимони на підлогу і розслабте руки.
• Повторіть знову, поки не отримаєте достатньо соку на стакан лимонаду!
• Після того, як ви вичавите і викинете останні лимони, потрясіть руками, щоб розслабитися! Вправа «Ледачий кіт»

Вдайте, наче ви ледачий кіт, який щойно прокинувся після приємного, довгого сну:

• глибоко позіхніть;
• нявкніть;
• потягніть руки, ноги та спину (повільно, наче кіт) і розслабтеся.

Вправа «Пір’їна/статуя»

• Вдайте, наче ви пір’їна, що летить у повітрі протягом близько десяти секунд.
• Раптом ви завмираєте і перетворюєтеся у статую.               Не рухайтеся!
• Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їну, що летить у повітрі.
• Повторіть знову, переконавшись, що ви закінчили вправу як пір’їна, у розслабленому стані.

Вправа «М’ячики-антистрес»

Зробіть власні м’ячики-антистрес, наповнивши повітряні кульки сушеною сочевицею чи рисом.

• Візьміть м’ячик(-и) у одну або дві руки, стисніть їх пальцями, а потім розслабте.
• Експериментуйте зі стисканням м’ячика. Знайдіть зручний для себе спосіб, обравши свою швидкість, силу і частоту стискань.

Вправа «Черепашка»

Уявіть, що ви черепашка, яка повільно, спокійно гуляє.

• О ні! Почався дощ!
• Міцно скрутіться під панциром на приблизно десять секунд. Ø Тепер знову визирнуло сонечко, тож можете вилазити з-під свого панцира і продовжувати спокійну прогулянку.
• Повторіть декілька разів і переконайтеся, що закінчуєте вправу прогулянкою, щоб тіло було розслаблене.

ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА 

РОЗВИТКУ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У ВЕТЕРАНІВ, ВЕТЕРАНОК ТА ЇХ РОДИН (розробник – Р. Тараненко)

Мета програми: підвищення психологічної стійкості ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин, сприяння адаптації до цивільного життя, покращення емоційного стану та якості життя.

Цільова аудиторія:

• ветерани бойових дій;
• члени родин ветеранів (ветеранок);
• родини загиблих або зниклих безвісти.

Основні завдання:

• формування навичок подолання стресу;
• Зниження проявів тривоги, депресії та ПТСР;
• підтримка сімейних/родинних взаємин;
• розвиток емоційного інтелекту;
• відновлення соціальної активності. Принципи реалізації: Ø добровільність;
• конфіденційність;
• безпечне   середовище       та      екологічність діагностичнокорекційного інструментарію;
• культурно-духовна чутливість (з урахуванням українського досвіду війни) – врахування культурологічних аспектів аудиторії, її релігійних поглядів тощо.

Структура програми (12 тижнів)

Модуль 1. Психоедукація (1-2 тиждень):

• що таке стрес і травма;
• ПТСР: симптоми та механізми;
• психологія горя та переживань;
• резильєнтність: як вона працює; Ø вплив війни на сім’ю.

Формат: лекції + обговорення

Модуль 2. Саморегуляція та стабілізація (3-4 тиждень):

• дихальні вправи;
• техніки заземлення, контейнування;
• робота з тривожністю; Ø контроль емоцій.

Формат: практикум.

Модуль 3. Робота з травматичним досвідом (5-7 тиждень):

• безпечне пропрацювання травми;
• виявлення тригерів;
• техніки арттерапії, КПТ;
• основи травма-фокусованої терапії.

Формат: групова терапія (корекція) + індивідуальні сесії Модуль 4. Сімейна взаємодія (8-9 тиждень): Ø комунікація без конфліктів;

• як підтримувати ветерана/ветеранку; Ø робота з почуттям провини/відчуження; Ø батьківство після війни.

Формат: рольові ігри, сімейні сесії

Модуль 5. Відновлення ресурсів (10-11 тиждень):

• робота з сенсами і цінностями;
• фізична активність;
• соціалізація;
• планування майбутнього.

Формат: практикум

Модуль 6. Інтеграція та розвиток (12 тиждень):

• закріплення навичок;
• особистий план резильєнтності;
• профілактика рецидивів.

Формат: індивідуальна та групова робота Додаткові компоненти:

• групи підтримки (у форматі peer-to-peer);
• гаряча лінія психологічної допомоги;
• онлайн-платформа з матеріалами;
• робота з дітьми (ігрова терапія, арттерапія та ін.).

Методи оцінки ефективності:

• анкетування (до/після програми);
• шкали тривожності та депресії;
• оцінка сімейного (родинного) функціонування; Ø зворотний зв’язок учасників.

Команда програми:

• психологи, клінічні психологи, психотерапевти;
• фахівці соціальної сфери;
• ветерани-ментори;
• медичні спеціалісти;
• священнослужителі різних       релігійних         конфесій               (за потреби).

Очікувані результати:

• зниження рівня тривожності та стресу;
• покращення сімейних (родинних) взаємин;
• підвищення рівня навичок саморегуляції; Ø успішніша адаптація до цивільного життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ І РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаменко Л.С. Актуальні підходи до проблеми дослідження психічної резильєнтності. Вісник Національного університету оборони України. № 58 (5), 2021. С. 5-13
2. Гавриловська К., Дем’янчук Ю. Техніки арт-терапії у сімейному консультуванні. Журнал соціальної та політичної психології. 2024. № 3. С. 69-74 
3. Довідник із психології горя та переживань / Авт.-упоряд.           Р.К. Тараненко, А.М. Тимченко. Кропивницький: ІВЦ УІКРВ, 2018.   

49 с.

• Клінічна психологія: навчальний посібник / Уклад.               Ю.П. Никоненко. К.: КНТ, 2016.  369 с.
• Кокун О.М. Життєстійкість і резильєнтність людини в сучасному світі: теорія, дослідження, практика: монографія /             

О.М. Кокун. К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2025. 214 с.

• Кокун О.М., Мельничук Т.І. Резилієнс-довідник: практичний посібник / О.М. Кокун, Т.І. Мельник. К.: Інститут психології імені    Г.С. Костюка НАПН України. 2023. 25 с.
• Кузів О.Є. Психофізіологія: курс лекцій / О.Є. Кузів. Тернопіль: ТНТУ ім. І. Пулюя, 2017. 194 с.
• Макарова О.П., Червоний П.Д. Сутність стресу та його вплив на організм людини в екстремальних умовах. Габітус. 2023. Вип. 46. С. 222-226
• Максименко      С.Д.,          Руденко    Я.В.,          Кушнєрьова           А.М., Невмержицький В.М. Психічне здоров’я особистості: підручник для вищих навчальних закладів / С.Д. Максименко, Я.В. Руденко,           

А.М.     Кушнєрьова,     В.М.     Невмержицький.     К.:      «Видавництво

Людмила», 2021. 438 с.

1. Миропольцева Н. І. Особливості виникнення та процесу конфлікту в шлюбній підсистемі «пара». Габітус. № 46. 2023.               С. 227-231.
2. Мушкевич М.І., Федоренко Р.П., Магдисюк Л.І., Дучимінська

Т.І. Психологія молодої сім’ї: монографія / М. І. Мушкевич,               Р.П. Федоренко, Т.І. Дучимінська, Л.І. Магдисюк. – Луцьк: Вежа-Друк, 2018. 235 с.

1. Наугольник       Н.Б. Психологія        стресу:      підручник          /               Н.Б. Наугольник. Львів: ЛьвДУВС, 2015. 324 с.
2. Остополець       І.Ю., Мостова Т.О. Психологія стресу і фрустрації: навчальний посібник / І.Ю. Остополець, Т.О. Мостова. Запоріжжя: МДПУ імені Богдана Хмельницького, 2025. 179 с.
3. Професійно-педагогічна компетентність викладача вищої школи: збірник діагностичних методик для самопізнання: посібник для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки / уклад.: Л. Бутенко. Полтава: ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2023. 131 с.
4. Психологічна безпека правоохоронця: практичний посібник / Авт.-упоряд. Р. Тараненко, М. Сульжук, Ю. Титаренко. КиївКропивницький: НВЦ УІАТАП, 2024. 150 с.
5. Психологія переживання: навчальний посібник Ч. 1 /             А.М. Лісеная. Харків: Нац. аерокосм. ун-т «ХАІ», 2007. 56 с.
6. Психологія переживання: навчальний посібник Ч. 2 /             А.М. Лісеная. Харків: Нац. аерокосм. ун-т «ХАІ», 2008. 61 с.
7. Психологія сім’ї: підручник / за ред. В.М. Поліщука. Суми:

Університетська книга, 2021. 248 с.

1. Психологія сім’ї та шлюбу: таблиці, схеми, коментарі:

навчально-наочний посібник / За заг. ред. О.М. Цільмак. К.: Ліра-К, 2020. 266 с.

• Психологія стресу та стресових розладів: навчальний посібник / Уклад. О.Ю. Овчаренко. К.: Університет «Україна», 2023. 266 с.
• Радчук Г., Олексюк В., Несух А. Розвиток резильєнтності  особистості. Вчені записки Університету «КРОК». № 2 (78), 2025.      

С. 415-423

• Саврасов М.В., Панасенко Е.А., Семенков Г.Л. Сімейний конфлікт як психологічна криза: адаптаційні стратегії особистості. Габітус. 2025. № 73. С. 217-221.
• Синдром вигорання у військовослужбовців: етіологія, ознаки, психодіагностика, корекція, профілактика: практичний посібник / Авт.-упоряд. Р. Тараненко, Ю. Титаренко. Кропивницький: НВЦ УІАТАП, 2024. 75 с.
• Сіренко Т., Кухарчук О., Фроленкова О. Посібник з управління стресом та самодопомоги під час бойових дій та у післявоєнний період, спрямований на медичних працівників. К.: ЦГЗ МОЗ України, 2023. 68 с.
• Тараненко Р.К. Арттерапія: у пошуках рівноваги: практичний посібник. Кропивницький: НВЦ УІАТАП, 2021. 38 с.  
• Техніки     підтримки.         Збірка        арттерапевтиних        вправ: методичний посібник / Під ред. Т. Курганської, К.: 7БЦ, 2023. 316 с.
• Філіппов М.М. Психофізіологія людини: навчальний посібник / М.М. Філіппов К.: МАУП, 2003. 136 с.
• Шкала       життєстійкості Коннор-Девідсона:    методичний посібник / Уклад.: А.В. Стаднік, Ю.Б. Мельник. Харків: ХОГОКЗ.

2025. 12 с.

29. Шмаленко Ю.І., Ілик М.Р. Психологічна допомога та врегулювання конфліктів у осіб, які пережили екстремальні події. Перспективи      та інновації   науки         (Серія        «Педагогіка»,               Серія «Психологія», Серія «Медицина») № 10 (56) 2025. С. 2066-2078

Н а в ч а л ь н о – м е т о д и ч н е в и д а н н я

Автори-упорядники:

Рустам ТАРАНЕНКО,

Юлія ТИТАРЕНКО

РОЗВИТОК РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ  У ВЕТЕРАНІВ, ВЕТЕРАНОК ТА ЇХ РОДИН

Методичні рекомендації для медичних працівників

Редагування, коректування, комп’ютерна верстка – Тараненко Р.К.

Підп. до друку 20.03.2026. Формат 60х84^1/16. Папір офсетний.

Друк різографний. Ум. друк. арк. 1,4. Тираж 500 прим.

Науково-видавничий центр

Українського інституту арт-терапії й арт-педагогіки вул. Олексія Єгорова, 40, офіс № 311, м. Кропивницький, 25015

E-mail: art_therapy_ua@ukr.net